З історії відкриття кисню:
1. VIII ст. китайський учений Мао встановив наявність у повітрі газу, який підтримує дихання і горіння.
2. Видатний шведський хімік Карл Вільгельм Шеєле у 1771 р. відкрив кисень.
3. У 1774 р. англійський вчений Джозеф Прістлі здобув кисень розкладом меркурій(II )оксиду.
4. Антуан Лоран Лавуазьє у 1775 р. експериментально довів, що кисень є складовою частиною повітря.
Положення Оксигену у Періодичній системі
Оксиген — хімічний елемент. З Періодичної системи можна отримати наступні відомості про нього:
- символ елемента —
O ; - розміщений у другому малому періоді, у головній підгрупі
VI групи; - порядковий номер елемента —
8 ; - відносна атомна маса —
16 (точне значення15,999 а. о. м);
Атом Оксигену містить 8 електронів, отже і заряд ядра атома є +8 .
Фізичні властивості сполук Оксигену
Оксиген — неметалічний елемент. Він може утворювати дві прості речовини — кисень O2 і озон O3 . Валентність Оксигену є постійною і дорівнює II .
За звичайних умов кисень — безбарвний газ без смаку і запаху. Погано розчиняється у воді (в 1 л можна розчинити лише 0,04 г кисню), але цього достатньо для існування у водоймах риб та різноманітних живих організмів, які дихають розчиненим у воді киснем. Кисень підтримує горіння. При температурі −183° С кисень зріджується (утворюється блакитна рідина), а при −219° С — твердне, утворюючи кристали синього кольору.
Оксиген входить до складу більшості органічних сполук. Він становить 50 — 90 % маси тканин рослин і тварин.
Озон
Озон O3 утворюється з кисню під час грози, при окисненні смоли хвойних дерев і під дією сонячного випромінювання. У лабораторії його отримують в озонаторах. За звичайних умов озон — безбарвний (у товстих шарах — блакитний) газ із запахом, важчий за повітря. Озон є отруйним. Він згубно діє на бактерії і застосовується для знезараження повітря і питної води.
У верхніх шарах атмосфери існує озоновий шар, який захищає все живе від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання.
Немає коментарів:
Дописати коментар